§44. Як організми пристосовуються уникати зустрічі з ворогами або захищатись від них
Природа не робить нічого неповного чи чогось марного.
Арістотель, давньогрецький учений, автор перших праць у галузі біології
- Які органи чуття є в людини?
- Що таке хижацтво?
Здобути їжу та не стати самому їжею – така стратегія організмів у природі. Якщо хижак не зможе тривалий час вполювати здобич, він загине від голоду. Які пристосування мають різні види хижаків, щоб не залишитися «без обіду»?
Які є стратегії в хижаків.
Одні хижаки активно переслідують здобич. Наприклад, гепард полює переважно на здобич, яка сама здатна швидко бігати (зокрема на антилоп) (див. мал. 111, 1). Тому, наздоганяючи здобич, він може розвивати швидкість, на яку не здатні інші представники ссавців, – до 110 км за годину. На території нашої країни активно полюють на здобич лисиці та вовки (мал. 195). Лисиці полюють на різних гризунів, рідше – зайців або птахів поодинці. Вовки, щоб вполювати здобич, яка значно перевищує їх за розмірами, об’єднуються у зграї (мал. 195, 2).
Для того щоб виявити здобич, хижаки використовують різні органи чуття. У лисиць і вовків видовжена морда (див. мал. 195, 1). Це пов’язане з тим, що в них добре розвинений нюх, який дає змогу знаходити навіть дрібну здобич, що ховається від хижака. Орлам, соколам, совам у пригоді стає добре розвинений зір. Так, беркут здатний побачити зайця з висоти близько 2 км. Помітивши здобич, птах пікірує на неї зі швидкістю до 320 км/год. Сови – нічні хижаки, вони полюють уночі, тому мають великі очі, які дозволяють їм добре бачити у темряві (мал. 195, 3). М’яке оперення забезпечує їм безшумний політ. Рухлива шия птаха здатна повертатись майже на 270°, це значно збільшує межі огляду.
Цікаво. Здатність розпізнавати запахи у вовків розвинена майже у 40 разів краще, ніж у людини.
Подивись відео, як завдяки добре розвиненому нюху лисиця може відчувати здобич під товстим шаром снігу і діставати її звідти.
Поміркуй, які пристосування допомагають хижакам утримувати здобич.
Серед хижаків є й такі, що вбивають здобич за допомогою отрути. У багатьох видів змій у голові є отруйні залози та два зуби на верхній щелепі, значно більші за інші. За їхньою допомогою змії вводять отруту в тіло здобичі або ворога.
Цікаво. Отрути, отриманої від однієї особини тайпана Маккоя, достатньо, щоб вбити 100 людей або 250 000 мишей; проте ця змія не агресивна і на людину нападає рідко (мал. 196, А). У змій нижня щелепа складається з двох частин, що сполучаються еластичною зв’язкою. Завдяки цьому рот може значно розширюватись, що дає змогу змії заковтувати велику здобич, розміри якої можуть перевищувати товщину її тулуба (мал. 196, Б).
Пам’ятайте! Помітивши змію, не наближайтеся до неї, оскільки вона може розцінити це як напад. Якщо ж змія вкусила, слід якнайшвидше звернутись до медичної установи та отримати кваліфіковану допомогу: введення протизміїної сироватки. Укушеному гадюкою слід надати домедичну допомогу: заспокоїти, перевести у горизонтальне положення й заборонити самостійно рухатись. Рану потрібно обережно вимити й прикрити стерильною серветкою. Потерпілому також потрібно дати більше пити і за можливості прикласти до рани лід, обгорнутий у тканину. З потерпілим слід весь час розмовляти, щоб контролювати його стан.
Серед комах на здобич активно полює шершень (один з представників ос; мал. 197, 1). Доросла комаха споживає нектар квітів та інші «солодощі». А різними комахами, зокрема медоносними бджолами, шершні вигодовують своїх личинок. За допомогою жала, розташованого на верхівці черевця (мал. 197, 2), шершні вводять отруту в тіло здобичі.
Пам’ятайте! Якщо ужалив шершень, слід якнайшвидше звернутись до медичної установи за кваліфікованою допомогою. Жало, якщо воно залишилося у шкірі, обережно видаляють пінцетом, місце укусу протирають розчином гідроген пероксиду (перекисом водню), водою з милом (бажано дезінфікуючим) або розчином спирту. До місця ужалення треба прикласти обгорнутий в чисту тканину лід: він зменшує біль і набряк. Потрібно пити багато води й застосувати антиалергічні препарати (особливо якщо ужалення траплялися й раніше).
Іншою стратегією хижаків є полювання із засідки. Наприклад, рись (мал. 198, 1) годинами без жодного руху терпляче чатує на здобич (гризунів, зайців, козуль, тетеруків тощо). Гострий слух і зір ще здалеку дають змогу помітити здобич, до якої хижак непомітно підкрадається. Із засідки полюють комахи богомоли (мал. 198, 2). Забарвлення тварини – від зеленого до коричневого – робить її майже непомітною на тлі рослинності. Перша пара ніг потужна та озброєна гострими шипами. Це дає змогу надійно схоплювати й утримувати здобич.
Хижаки, які полюють із засідки
У тварин, які слугують здобиччю для хижаків, виробились інші стратегії, спрямовані на те, щоб не бути з’їденими: здатність швидко бігати, уміння використовувати надійні схованки, маскуватися, стаючи непомітними для хижаків тощо. Багато тварин мають захисне забарвлення або за формою нагадують певні предмети: листки, сухі гілки тощо (мал. 199, 1). А жук сонечко в разі небезпеки виділяє рідину, отруйну для хижаків (мал. 199, 2).
Подивіться відео й назвіть захисні пристосування цих тварин.
Коник-лишайникКраб
Морський коник
Восьминіг
Цікаво. Деякі види тварин, які не мають власних засобів захисту, за формою тіла та забарвленням нагадують захищені види. Так, мухи-дзюрчалки зовні дуже схожі на отруйних ос (мал. 200, А). У разі небезпеки жуки-бомбардири спрямовують у бік ворога отруйну рідину, яка на повітрі наче вибухає: утворюється хмаринка, температура якої сягає +100 °C. Цей процес до того ж супроводжується гучним звуком (мал. 200, Б).
З допомогою вчителя/вчительки з’ясуйте, які види отруйних тварин трапляються у вашій місцевості; яку небезпеку вони можуть становити для людини; яку першу допомогу слід надати потерпілим.
Як захищають себе рослини.
Для того щоб захистити себе від тварин, які ними живляться, рослини можуть мати захисні утвори: шипи, колючки тощо (мал. 201, 1, 2). У кропиви жалкої стебло та листки вкриті залозистими волосками із загостреною верхівкою (мал. 201, 3). Вона може легко проникати у шкіру людини або тварин, разом з нею до ранки потрапляє кислота, що сильно подразнює шкіру. Ці опіки ти неодноразово відчував/-ла на собі.
Багато видів рослин здатні утворювати отруйні речовини, які накопичуються в їхньому тілі (мал. 202). Це робить їх неїстівними й навіть небезпечними для людини і тварин.
Отруйні рослини, що зростають в Україні
- Дурман звичайний: пагін з квіткою (а) та плід (б).
- Беладона звичайна
- Болиголов плямистий
Отруйні речовини накопичуються в усіх частинах цих рослин. У разі легкого отруєння беладоною людина відчуває сухість у роті і глотці, ускладнюються ковтання і мовлення, посилюється серцебиття, розширюються зіниці й отруєні не реагують на світло. У важких випадках порушується психіка, можуть виникати галюцинації. Можлива смерть отруєної людини через серцево-судинну недостатність та задуху.
У разі отруєння болиголовом спостерігають також параліч, зупинку дихання і смерть.
4. Борщівник Сосновського (а). Сік рослини під дією світла у разі контакту зі шкірою спричиняє сильні опіки з утворенням водянистих пухирців (б). Місця ураження загоюються дуже повільно. Потрапляння соку на око може призвести до сліпоти.
Пам’ятайте! У разі отруєння дурманом, беладоною потрібно негайно промити шлунок рідиною з активованим вугіллям. Також слід звернутись до медичного закладу. Слід уникати контактів з борщівником Сосновського, особливо потрапляння на шкіру його соку. Якщо ж це трапилося, уражену ділянку слід якнайшвидше ізолювати від світла, щільно огорнувши світлонепроникною тканиною. Далі в темному місці її слід ретельно промити водою з милом та уникати потрапляння на уражену ділянку сонячних променів щонайменше впродовж двох діб. Також слід негайно звернутись до медичного закладу.
Уявіть, що й від отруйних рослин людина має певний зиск. Наприклад, дурман звичайний використовують у медицині для виготовлення заспокійливих ліків, а беладона є сировиною для виготовлення знеболювальних ліків, а також препаратів, які використовують при нападах бронхіальної астми та захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
Отруйними можуть бути і певні види грибів. В Україні одним з таких видів є бліда поганка. Потрапляння блідої поганки в кишківник людини може спричинити її смерть. В отруєної людини через деякий час після отруєння спостерігають блювоту, кишкові коліки, болі у м’язах, нестерпну спрагу, сильний пронос, пульс стає слабким, отруєна людина може знепритомніти. Особливо від отруєнь блідою поганкою страждають діти.
Пам’ятайте! У разі отруєння блідою поганкою слід промити шлунок розчином активованого вугілля і негайно звернутись до лікаря.
Бліда поганка зовні нагадує деякі їстівні гриби, такі як печериці або сироїжки. З допомогою вчительки/вчителя з’ясуйте ознаки, за якими можна відрізнити бліду поганку від цих грибів. Також з допомогою вчителя/вчительки з’ясуйте, які види отруйних рослин і грибів зростають у вашій місцевості; яку небезпеку вони можуть становити для людини; за якими ознаками можна визначити ці рослини та гриби; яку першу допомогу слід надати потерпілим.
Коротко про головне
- У процесі спільного існування у хижих видів та їхньої здобичі виробилися різні пристосування, що забезпечують виживання: у хижаків – удосконалюються способи полювання на здобич, у здобичі – різні способи уникнення зустрічі з хижаком або захисту від нього.
- Одним із способів захисту від ворогів є вироблення організмами отрути. Людина має знати такі види й обережно з ними поводитись.
Перевіряємо себе
- Які переваги надає хижакам така стратегія полювання, як активне переслідування здобичі, а які – полювання із засідки?
- Назви спільні способи захисту від ворогів, які спостерігають у тварин і рослин.
- Назви правила домедичної допомоги у разі потрапляння отрути тварин, рослин або грибів в організм людини.
- Оціни свою роботу на уроці, продовж речення. По завершенню уроку я: Дізнався/-лась…; Зрозумів/-ла…; Найбільші труднощі я відчув/-ла…; Я не вмів/-ла, а тепер вмію … .