Що таке сузір’я. Пізнаємо природу – 6 клас. Гільберг

ПІЗНАЄМО СОНЯЧНУ СИСТЕМУ Теми уроків

Розділ 3. Пізнаємо Сонячну систему

Тема 1. Астрономічні інструменти та спостереження

§31. Що таке сузір’я

Якби на Землі було тільки одне місце, звідки можна бачити зорі, туди б звідусіль ішли люди.

Луцій Анней Сенека, давньоримський письменник та оратор

  • Пригадай, що ти знаєш про вісь Землі.
  • Як називають проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі?
  • Скільки годин триває земна доба?

Чи існує небесна сфера. 

Спостерігаючи зорі на нічному небі, важко позбутися відчуття, що всі вони наче прикріплені до якогось невидимого склепіння. Воно оточує нас повсюди, куди не кинь оком, на однаковій відстані. Складається враження, що ми перебуваємо всередині величезної кулі. Колись давно, коли знань про довкілля було мало, люди вважали, що так і є (мал. 131), що зорі прикріплені до твердого неба, яке зусібіч оточує Землю. Його назвали небесною сферою.

Давні уявлення про тверде небо
Мал. 131. Давні уявлення про тверде небо, до якого прикріплено зорі

Небесна сфера – це уявна сфера дуже великого розміру, в центрі якої перебуває спостерігач і на яку спроєктовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

Згодом люди з’ясували, що твердого неба не існує, а небесна сфера – явище позірне, тобто видиме лише людською уявою. Насправді, розглядаючи зоряне небо, ми вдивляємось у космічну безодню, що не має просторових меж. Але уявлення про сферу, яка оточує Землю і на якій містяться зорі, виявилось дуже зручним для вивчення зоряного світу.

Ще в далекому минулому було помічено, що небесні світила обертаються навколо Землі. Із цього зробили висновок: небесна сфера обертається навколо нашої планети. Насправді рух світил разом з небесною сферою – це наслідок обертання Землі.

Моделюємо небесну сферу. Візьмемо два малюнки: на одному зображено Землю, на другому – зоряне небо у вигляді кулі. Помістимо Землю у центр зоряної кулі й продовжимо земну вісь у космічний простір, перетворивши її на вісь світу. Вона перетне небесну сферу у двох точках. Ці точки називають Північним і Південним полюсами світу. Якщо таким чином розширити до небесної сфери екватор Землі, то отримаємо коло на небесній сфері, яке називають небесним екватором. Він ділить її на половини – Північну та Південну півкулі (мал. 132).

Земля та зоряне небо у вигляді кулі
Мал. 132. А. Земля та зоряне небо у вигляді кулі.

Небесна сфера з полюсами світу й небесним екватором
Мал. 132. Б. Небесна сфера з полюсами світу й небесним екватором

Вісь світу – пряма, що проходить через центр небесної сфери вздовж осі добового обертання Землі.

Якщо фотографувати зоряне небо нерухомим фотоапаратом упродовж кількох годин, то отримаємо зображення, як на малюнку 133.

Рух зір на небесній сфері
Мал. 133. Рух зір на небесній сфері, зафіксований за допомогою фотоапарата

Усі зорі описують на небесній сфері дуги, наче кожна з них рухається вздовж кола. Причому всі кола на світлині мають спільний центр, поблизу якого бачимо не дуже яскраву зорю. Її називають Полярною зорею, бо вона лежить на небесній сфері дуже близько до Північного полюса світу. Оскільки проміжок часу, за який Земля один раз обертається навколо себе, називають добою, то й рух небесних світил, спричинений таким обертанням, називають добовим.

Відкрий книжку і прочитай текст, уміщений на сторінках 1822. За допомогою трьох схематичних малюнків покажи добовий рух зір на полюсах Землі, її екваторі, а також так, як ми його бачимо з території України.

Що таке сузір’я. 

Коли ми дивимося на зоряне небо, то здається, що воно всипане незліченною кількістю зір. Але це не так, людське око бачить на ньому не більше 6000 зір. Нашу увагу насамперед привертають яскраві. Згодом ми помічаємо, що зорі розподілені на небі нерівномірно. Спостереження протягом кілька вечорів чи тижнів поспіль дають змогу встановити ще одну особливість – ми не помічаємо рух зір одна відносно одної, неначе вони справді прикріплені до небесної сфери. Зміщення на ній переважної більшості зір не можна побачити навіть на проміжку часу в 100 років!

Яскраві зорі та незмінність положення зір на небесній сфері дають змогу об’єднувати їх у прості геометричні фігури (мал. 134). Наприклад, трикутники чи прямокутники. Звісно, таке «малювання по зорях» ми виконуємо уявно, тобто подумки.

трикутник на зоряному небі за допомогою яскравих зір
Мал. 134. Проста геометрична фігура, трикутник, намальована на зоряному небі за допомогою яскравих зір

За сивої давнини перші «зоряні художники» об’єднували яскраві зорі у фігури, що найчастіше відображали земних тварин чи важливі предмети побуту. Наприклад, віз – неодмінна річ у житті наших пращурів (мал. 135). Ці зоряні фігури назвали сузір’ями.

Фігури-сузір’я ведмідь, кінь, візок
Мал. 135. Фігури-сузір’я на зоряному небі, втілені фантазією людини. Одна й та сама група яскравих зір у стародавніх греків – Велика Ведмедиця (А), у монголів – Кінь (Б), а в українців – Великий Віз (В)

Поділ зоряного неба на сузір’я тривав довго. Було навіть так, що одні й ті самі зорі відносили до різних сузір’їв. Зрештою це стало заважати, бо створювало плутанину в кількості сузір’їв та їхніх назвах. Саме тому 1922 р. астрономи ухвалили рішення залишити на небесній сфері лише 88 найвідоміших сузір’їв та змінили суть цього поняття. Якщо до цього під сузір’ям розуміли умовну фігуру на зоряному небі, то після – певну ділянку небесної сфери, що має чіткі межі.

Сузір’я – це ділянка небесної сфери із чітко окресленими межами й усіма зорями та іншими небесними світилами, що лежать у цих межах.

Звернімо увагу на важливий момент. Сузір’я на зоряному небі – така сама умовність, як і небесна сфера. Ми бачимо зорі в якомусь сузір’ї близько одну біля одної, але насправді в космічному просторі між ними величезні відстані.

Якщо спочатку фігури сузір’їв людина тримала у своїй пам’яті, то із часом стала переносити такі зображення на камінь, глиняні таблички, папірус і, зрештою, на папір. Так з’явилися перші карти зоряного неба (мал. 136). На них зображали міфічних героїв, різних тварин і предмети, на честь яких було названо сузір’я. На сучасних картах зазначають тільки зорі та інші небесні світила, іноді не вказуючи навіть межі сузір’їв.

Перша карта зоряного неба
Мал. 136. Перша карта зоряного неба, виготовлена друкарським способом з гравюр знаменитого художника А. Дюрера

Усі яскраві зорі мають власні назви, наприклад, Сиріус, Спіка, Антарес тощо. Їх вони отримали від стародавніх арабів. Окрім того, всі зорі позначено літерами грецької абетки (наприклад, альфа, бета, гамма) або цифрами.

Звідки походять назви сузір’їв? Прочитай текст «Українська народна астрономія» і наведи приклад однієї-двох українських назв сузір’їв.

Коротко про головне

  • Небесна сфера – це уявна сфера дуже великого розміру, в центрі якої перебуває спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.
  • Вісь світу – пряма, що проходить через центр небесної сфери вздовж осі добового обертання Землі.
  • Сузір’я – це ділянка небесної сфери із чітко окресленими межами й усіма зорями та іншими небесними світилами, що лежать у цих межах.

Перевіряємо себе

  1. Де міститься центр небесної сфери?
  2. Скільки зір можна побачити на всьому небі неозброєним оком?
  3. Оціни свою роботу на уроці, продовж речення: Мені було цікаво…; У мене вийшло…; Сьогодні я дізнався/-лася … .

Зміст

Оцінка
( Поки що оцінок немає )
Поділитись в соцмережах
Додати коментар