§44. Військова справа та завойовницькі війни в Давньому Римі
Міркуємо
Роздивіться ілюстрації та прочитайте коментар до них. Із чого складалося спорядження римського легіонера? Поміркуйте, для чого були потрібні зображені речі. Навіщо на підошву взуття легіонерів прибивали цвяхи?
1. Яку роль відігравала військова справа в Давньому Римі?
Римська держава й суспільство формувалися в умовах активної загарбницької політики. Під час війни Рим був спроможний виставити 800 тис. солдатів, чого не могла зробити жодна з тогочасних держав. До військової служби міг бути залучений кожен римський громадянин, навіть найбідніший (з обов’язками санітара, візника чи музиканта). В останнє сторіччя республіки та в добу імперії військова служба оплачувалася.
Основним підрозділом у римській армії був легіон із 4200 воїнів. У легіони набирали винятково римських громадян, які мали земельні наділи. Легіон підсилювали загони союзників – так називали воїнів з італійських громад, які не мали римського громадянства, але отримували його після закінчення служби. Загони союзників об’єднувалися в когорти по 500 або 1000 чоловіків.
Римські легіони поділялися на менші загони – маніпули – чисельністю по 120 воїнів. Вони шикувалися в бойовий стрій, що нагадував шахівницю. У першій лаві билися молоді воїни, озброєні списами. За ними йшли досвідченіші – зі щитами. У третій, останній, лаві билися найстарші за віком (40-46 років) солдати. Піших воїнів легіону прикривали 10 загонів кінноти по 30 вершників у кожному. 800 воїнів складали центурію. Її очолювали два офіцери – центуріон та його помічник. Легіоном командував старший офіцер – легат.
Під час походу римські вояки ставили табір з наметів. По периметру табору викопували рів, на гребені насипу споруджали паркан. Над огорожею височіла вежа, з якої пильнувала варта. На вежі також установлювали балісту. З неї можна було метати камені вагою до 30 кг на відстань 850 м. Намети ставили подалі від огорожі, аби убезпечити їх від ворожих стріл. Командирський намет розташовували в центрі табору. Навколо нього лишали вільне місце, де відбувалися зібрання вояків і зберігалися прапори та штандарти – спеціальні військові відзнаки. Носіння штандарта було почесним обов’язком у римському війську.
Римське військо відзначалося суворою дисципліною, яку підтримували не лише покараннями, а й заохоченнями. Вояків, які вели перед під час атак, нагороджували вінками. Слави талановитих римських полководців зажили Фабій Максим, Гай Марій, Корнелій Сулла і Гай Юлій Цезар.
Вишкіл римського війська постійно вдосконалювався. Доказом військової міці Риму стали війни проти Карфагену. Ця колишня фінікійська колонія поступово перетворилася на потужну державу. Карфаген мав власні колонії на острові Сицилія. Тож Рим шукав приводу, щоб розпочати проти нього війну проти Карфагену.
Захищаючи сицилійське місто Мессану від карфагенян, римляни у 264 р. до н. е. послали на острів свої війська. Так почалася Перша пунічна війна. Війну називають Пунічною тому, що римляни називали карфагенян пунійцями. Силою зброї римляни примусили підкоритися правителя Сиракуз – союзника Карфагену. Утім, для продовження бойових дій римлянам потрібен був власний флот – і за кілька років він мав 120 кораблів. Незабаром вони захопили острови Сардинія та Корсика.
Перша пунічна війна завершилася у 241 р. до н. е. перемогою Риму. На островах Сардинія та Корсика римляни створили перші провінції. Згодом римською провінцією стала й Сицилія.
Провінція – область або країна, яку завоювали римляни; підвладна Риму територія, якою керували намісники.
Чим подібна, а чим відрізнялася організація війська в давніх Римі та Греції? Які деталі в розповіді про римське військо свідчать про те, що його призначенням було здійснення активної загарбницької політики? Чому війну проти Карфагену називають Пунічною? Чим закінчилася Перша пунічна війна?
Обговорюємо
Прочитайте замітку. Чим уславився римський полководець Камілл? Як ви розумієте вислів «закони війни»? Як пов’язана поява цих настанов із розвитком суспільства? Чи мали подібні моральні уявлення давні греки? На підставі яких джерел ми знаємо про це?
Перемогу над галлами Римові приніс полководець Камілл. Його вислів про те, що батьківщину треба звільняти залізом, «тримаючи перед очима храми богів, з думкою про дружин, дітей, про рідну землю», став гаслом героя-захисника. З постаттю Камілла пов’язують утвердження неписаних законів війни. У 394 р. до н. е. під час облоги етруського міста Фалерії один з учителів, якому заможні громадяни віддавали в навчання своїх дітей, задумав зраду. Він привів дітей до Камілла і запропонував їх як заручників. Цей учинок обурив полководця. «Війна так само має свої закони, як і мир, а ми вміємо воювати справедливо, так само як і хоробро. Наша зброя спрямована не проти тих, кого через вік мусимо захищати, навіть захоплюючи міста… Я ж збираюся перемогти по-римськи: доблестю, облогою та зброєю». Камілл дав дітям різки, якими ті погнали зрадника в рідне місто.
2. Як змінилося суспільне і господарське житті в Давньому Римі у зв’язку з приєднанням нових територій?
Втративши Сицилію та острови Середземномор’я, Карфаген заснував колонію в Іспанії – Новий Карфаген. Цю нову область очолив Ганнібал. Він розпочав Другу пунічну війну (218-201 рр. до н. е.). Найбільший успіх Ганнібалові принесла битва біля містечка Канни 2 серпня 216 р. до н. е. Його військо оточило вдвічі більшу армію Риму, на бік Ганнібала перейшли міста півдня Італії та Сицилії. Шістнадцять років Ганнібал воював в Італії і не програв жодного бою. Проте після кожної поразки Рим виставляв нову армію, а сподівання Ганнібала на військову допомогу місцевих племен не виправдалися.
Контрибуція – грошові виплати, які накладає держава, що перемогла, на державу, що зазнала поразки.
Згодом римські війська на чолі з Публієм Корнелієм Сципіоном висадилися в Африці. Ганнібала було відкликано з Італії для захисту рідного міста. У 202 р. до н. е. у битві під Замами римляни здобули вирішальну перемогу. Сицилія знову стала римською провінцією, влада Риму поширилася і на південь Іспанії. У Північній Італії були організовані нові колонії. Римляни почекали, поки Карфаген виплатить контрибуцію в 10 тис. талантів, а потім оголосили йому нову війну. Третя пунічна війна (149-146 рр. до н. е.) була просто знищенням слабшого. Після трирічної облоги місто було захоплене.
Уже в часи Другої пунічної війни армії Риму воювали в різних кінцях Європи. Філіпп V, цар Македонії, необачно погодився виступити союзником Ганнібала в Другій пунічній війні. Після перемоги над Карфагеном римляни підтримали союз еллінських міст, що боровся з Македонією, й оголосили Філіппу V війну. У 197 р. до н. е. римський полководець Тіт Фламінін розгромив македонську армію в битві біля поселення Кіноскефали. У 148 р. до н. е. Македонія стала римською провінцією.
У 146 р. до н. е. римляни захопили місто Коринф: Грецію було перетворено на римську провінцію Ахайя. Лише Спарті та Афінам було дозволено зберегти обмежене самоуправління. У 133 р. до н. е. землі Пергамського царства (Мала Азія) й Іспанії стали римськими провінціями.
Унаслідок завойовницьких війн Рим перетворився на найсильнішу в стародавньому світі державу, що зумовило зміни й у господарстві. По-перше, істотно зросла кількість рабів. По-друге, відбувалося безжальне пограбування провінцій: переможені сплачували величезні контрибуції й податки.
Однак постійні війни призводили до зубожіння селянства, що підважувало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх запропонував земельний закон, що обмежував розмір земельної ділянки. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів.
Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха було вбито. Справу Тіберія продовжив його молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Щоправда, незабаром і його убили, тож реформа звелася нанівець.
Закон 111 р. до н. е. проголосив приватними власниками тих, хто на той момент володів державною землею. Це був перший у світі закон про приватизацію землі. Підсумком суспільних протистоянь стало схвалення реформи консула Гая Марія, яка перетворила римську армію з ополчення на найману. Відтепер римські громадяни, ставши до лав війська, отримували платню, а після закінчення служби – земельну ділянку.
Чому протягом IV—III ст. до н. е. римляни жили майже за безперервних війн? Про які війни ви довідалися? Чому римляни перемагали в цих війнах? Що спонукало братів Гракхів вдатися до реформи? Як ці реформи позначилися на римському війську?
Досліджуємо
Прочитайте уривок з праці Плутарха. Поясніть, на яких законах ґрунтувалися реформи братів Гракхів. Як ці закони захищали права плебеїв? Якою є оцінка діяльності Гая Гракха в джерелі?
Із законів, які він запропонував на догоду народові та з метою послабити вплив сенату, один стосувався заснування колоній. Цей закон передбачав водночас і розподіл громадської землі між бідняками. Другий стосувався воїнів, вимагаючи видавати їм одяг коштом державної скарбниці, а також забороняв брати до війська осіб, яким не виповнилося сімнадцять років.
Закон про союзників надавав італійцям однакові права з римськими громадянами. Хлібний закон передбачав продаж хліба бідним за дешевою ціною. Судовий закон найвідчутніше підважував владу сенату. Потім Гай вніс ще й законопроєкт про нові колонії, про будівництво доріг і хлібних комор, причому сам керував цими роботами, сам за ними наглядав, ніскільки не втомлюючись ні від кількості, ні від важливості занять. З подиву гідним завзяттям виконував він кожну роботу, немовби вона була єдина. Тому навіть ті, хто люто його ненавиділи й боялися, дивувалися його невичерпній діловитості та цілеспрямованості.
Пізнайкам
Перегляньте анімацію про один день з життя римського воїна Сервія. Які деталі відео доповнюють інформацію про спорядження, організацію та побут римського війська, викладену в параграфі? Поясніть, яку думку втілено у вислові грецького поета «Війна є солодкою лише для тих, хто її не куштував», що ним розпочинається відео.
Поділіться міркуваннями з приводу того, в ім’я чого воював Рим у IV – середині III ст. до н. е. Які факти з обговорюваних на уроці доводять зв’язок між війнами і внутрішнім життям держав?
- Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
- Доповніть перелік понять, назв, імен, важливих для теми уроку: Пунічні війни…
- Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/ZVgLdQ1 а виконайте завдання онлайн.
🏠 За матеріалами уроку складіть хронологічну задачу, запропонуйте розв’язати її в загальному колі.