Родина та освіта в Давньому Римі. Історія – 6 клас. Бандровський

§49. Родина та освіта в Давньому Римі

Міркуємо
Роздивіться ілюстрацію та прочитайте коментар до неї. Які моральні цінності родинного життя втілено в пам’ятці? На підставі чого зробили цей висновок?

На мармуровому рельєфі саркофага – усі етапи виховання хлопця. Ліворуч мати годує немовля. Потім батько за традицією піднімає його, визнаючи своїм. Згодом хлопець їде на колісниці, запряженій віслюком; наприкінці юнак декламує батьку вивчений урок.

1. Які давньоримські традиції визначали родинне життя та виховання дітей?

Створюючи сім’ї, юні римляни практично були позбавлені права вибору. Чоловіків та дружин зазвичай дітям обирали батьки. Поширеним явищем були шлюби за розрахунком. Приміром, відомий оратор Цицерон після 37 років подружнього життя розлучився й узяв шлюб удруге, щоб запобігти розоренню.

Після народження дитини немовля клали до ніг батька. Той повинен був узяти його на руки, щоб продемонструвати, що приймає його у свою сім’ю. На дев’ятий день після народження хлопчикові (а дівчинці – на восьмий) давали ім’я та особливий амулет, який мав захищати дитину від злих духів.

Діти здобували освіту залежно від статків батьків. Найбідніші не вчилися взагалі. Заможні віддавали дітей до початкової школи. Більшість учнів закінчувала її в 11 років. Подальшу освіту здобували вдома.

У римських початкових школах здебільшого був лише один клас з 12 учнями. Учителями найчастіше були раби-греки. Багаті батьки тримали раба-педагога. Він супроводжував дитину до школи й наглядав за її поведінкою під час занять. Решта римлян посилала дітей на форуми, які були місцями громадських зібрань, до елементарних, або тривіальних, шкіл. Назва цих шкіл походить від латинського слова Truvium, тобто «перехрестя», оскільки вони розташовувалися прямо на перехрестях доріг, у крамницях чи майстернях ремісників. Це були початкові школи, відвідувати які мали право і хлопчики, і дівчатка із 7-річного віку. Навчання в тривіальних школах тривало близько двох років, упродовж яких діти опановували найпростіші навички читання, письма, рахунку.

Лише незначна частина дітей могла відвідувати граматику — так називали середню школу. Там вивчали історію, філософію, географію, геометрію, музику та астрономію. Одним із завдань цього етапу навчання була підготовка до занять з учителем красномовства. Особливим предметом була грецька мова: справді освіченою людиною в Римі вважали лише того, хто її знав.

Отримавши можливість навчатися далі, підліток віком 13-14 років вирушав до Греції. У Греції навчалися в Афінах та на острові Родос у найкращих учителів. Це навчання коштувало дуже дорого, але воно давало змогу зробити політичну та юридичну кар’єру.

За часів Давнього Риму з’явилися перші підручники. Тоді ж було укладено перші енциклопедії, які були збіркою відомостей про мистецтво і науки.

Для дітей римської знаті в Римі діяли також своєрідні освітні центри – колегії юнацтва. Військовий вишкіл молодь Риму здобувала в легіонах і школах вершників.

У чому особливості родинного життя в Давньому Римі? Де і як римляни здобували освіту? Які факти з тексту свідчать про наступність давньогрецької та давньоримської систем освіти?

Досліджуємо
Прочитайте уривок із праці давньоримського оратора Луція Сенеки (4 р. до н. е. – 65 р.) «Моральні листи до Луція». Про цінність чого для людини розмірковує філософ? Знайдіть у тексті афоризми, що передають основну думку викладених настанов. Чи вважаєте слушними міркування мислителя для сучасного життя? Як навчання риторики, або красномовства, було пов’язане із особливостями суспільно-політичного життя Давнього Риму?

Так і роби, мій Луцілію: відвойовуй себе для себе самого, а час, який досі або забирали в тебе, або викрадали, або сам він утікав, збирай і бережи… Приглянься – і побачиш: величезна частина життя пропадає в тих, хто робить щось не так, як треба, чимала – у тих, хто взагалі нічого не робить, а вже все життя – у тих, хто робить не те, що треба. Отож роби, мій Луцілію, як пишеш: охоплюй усі години. Запанувавши над сьогоднішнім днем, не так залежатимеш од завтрашнього. Життя, поки його відкладаємо, минає. Все, Луцілію, чуже нам, один тільки час – наша власність. Але саме цього володіння позбавляє нас будь-хто, кому лиш заманеться. Така вже нерозумність усіх смертних: отримавши нікчемну дрібницю, яку легко відшкодувати, вони почувають себе у боргу; хто ж забрав час – а його і вдячна людина не годна повернути! – той боржником себе не вважає!..

2. Яким у Давньому Римі було становище жінок?

Суспільна роль римлянок помітно відрізнялася від тієї, яку відігравали в грецьких державах (крім Спарти) еллінки. Римська жінка почувалася господинею дому. Чоловіки в родині зобов’язані були її поважати і цінувати. Особливо це стосувалося дружин імператорів. Октавіан Август, приміром, навіть складав конспект своїх розмов з дружиною Лівією, щоб не прохопитися чимось недоречним.

Про права жінок у Давньому Римі свідчить можливість для них освіти. Дівчата отримували початкову освіту нарівні з хлопчиками, при цьому їм ніхто не забороняв вчитися далі. Крім цього, жінки могли вільно відвідували громадські місця. Римлянки організовували свої клуби, у яких іноді розв’язували навіть державні питання. Наприклад, на одному з таких зібрань жінки вирішили віддати всі свої прикраси в державну скарбницю, щоб підтримати армію під час війни.

Особливе місце в суспільстві належало весталкам – жрицям богині Вести, які повинні були зберігати невгасимий священний вогонь. Цей вогонь, як ви вже знаєте, був символом держави.

В історичних джерелах є чимало згадок про те, що Рим своєю величчю не менше зобов’язаний чеснотам жінок, ніж мудрості законодавців і хоробрості війська. Благання дружини і матері допомогли видатному давньоримському полководцю Коріолану врятувати республіку. Намови честолюбної дружини надихнули консула Ліцінія на ухвалення важливих законів, які довершили тріумф римської демократії. Останніх героїв римської республіки, обох братів Гракхів, виховала і підтримувала порадами славна мати Корнелія.

Римське право захищало майнові права жінок: римлянки фактично були повноправними володарками свого майна, а чоловіки не могли свавільно розпоряджатися приданим дружин. У Давньому Римі були дозволені розлучення.

Які факти доводять, що жінки в Давньому Римі користувалися значно більшими правами, ніж у державах Давнього Сходу та Греції?

Обговорюємо
Обміркуйте джерело, відповівши на три «Чому?»: 1) чому поширеність епітафій (написів на могилах), присвячених жінкам, свідчить про становище жінок у Давньому Римі? 2) чому поданий текст адресований перехожому? 3) чому в переліку чеснот, за які автор тексту складає шану небіжчиці, першою названо «приємну мову»? Узагальніть обговорення міркуваннями про те, яка роль у плеканні шанобливого ставлення до жінок у Давньому Римі належала традиціям.

Перехожий, я хочу тобі сказати лише кілька слів. Затримайтеся і читай. Бачиш тут могилу доброї жінки. Родичі назвали її Клавдією. Вона любила свого чоловіка душею, мала двох синів, одного залишає на землі, другого сама поховала. Мова її була приємною, хода поважною, вона берегла будинок, пряла шерсть. Я сказав. Продовжуй свій шлях.

Пізнайкам
Прочитайте замітку про дитячі розваги в Давньому Римі. Звідки історики довідалися про них? Поділіться в загальному колі фактами, що найбільше вразили. Які з дитячих ігор, що ними бавилися римські хлоп’ята та дівчатка, збереглися до сьогодення?

Що в матеріалах параграфа зацікавило найбільше? Про що хотіли б довідатися докладніше?

1. Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
2. Складіть перелік понять, важливих для теми уроку.
3. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/SVgL4tA та виконайте завдання онлайн.

🏠 Роздивіться ілюстрацію на с. 220. Оберіть один з предметів, про викладання яких у Давньому Римі довідалися, та складіть можливий діалог під час його вивчення між героями зображеної сцени.

Зміст