Грецькі міфи
На півдні Європи, на берегах теплих Іонічного та Егейського морів, розташований Балканський півострів, а біля нього — чимало великих і малих островів. Саме там існувала Давня Греція, яку ще називають Елладою, а її мешканців — еллінами. На цих землях у II—І тисячоліттях до нашої ери виникли цікаві перекази про створення світу, діяння богів і героїв, різні природні явища. Грецька міфологія є складником античності — сукупності історичних та культурних надбань давніх греків і римлян, що стала фундаментом європейської культури.
Перші міфи виникли за умов общинно-родового устрою. Природу і весь навколишній світ уявляли тоді як об’єднання живих розумних істот, що пов’язані родинними зв’язками.
За уявленнями давніх греків, світ постав із Хаосу, який видавався їм як щось вічне, темне, нескінченне. Із Хаосу виникла Гея — Земля, яку наділяли магічними властивостями народжувати нове. Невдовзі з’явилася сила, що все оживлювала, — Кохання (Ерос). Глибоко під землею, як вважали давні греки, перебував Тартар — похмура темна безодня. Поки не було ночі і дня, Гея, Ерос і Тартар існували у величезному Хаосі. Слідом за першими богами з Хаосу вийшли Ереб (Морок) і Нікс (Ніч), їхніми дітьми були Ефір (Світло) і Гемера (День). Так греки пояснювали виникнення дня і ночі.
Могутня Гея-Земля народила Урана — блакитне Небо. До нього потяглися гори, між ними розлилося море. Уран розширював свої володіння, а Гея прикрашала себе рослинами, населяла світ тваринами й людьми. Згодом Уран і Гея одружилися, від них пішли інші покоління богів, які, згідно з віруваннями давніх греків, впливали на життя людського роду. У грецькій міфології є багато образів, що втілювали жах і беззахисність людини перед природою: жінка-змія Єхидна, Горгона Медуза, Сфінкс та ін. Згодом люди навчилися приборкувати природні сили, а в міфології настала пора людиноподібних богів і героїв, які опановували природні явища та стихії.
За уявленнями давніх греків, на Олімпі жили боги, які нічим не відрізнялися від людей, за винятком того, що були вродливі та безсмертні. На Олімпі не було снігу і дощів, спеки чи холоду. Олімпійці жили в розвагах і бенкетах, слухали чарівні пісні Муз — богинь поезії, мистецтв і наук. Однак нерідко олімпійські боги спускалися на землю, спілкувалися з людьми, інколи закохувалися в них і навіть брали шлюб із земними мешканцями.
Явища природи втілювали проміжні між богами та людьми істоти — німфи, яких залежно від місця перебування називали по-різному: нереїди (у морях), океаніди (в океанах), наяди (у річках, джерелах), дріади (у деревах) тощо. Володарем лісів, покровителем природи і пастухів вважали могутнього Пана.
У Давній Греції панував культ героїв — напівбогів, легендарних воїнів, засновників міст. Їх вважали посередниками між богами і людьми. Герої часто були наділені людськими якостями, утілювали уявлення греків про добро і зло, правду і кривду, справедливість і несправедливість. Серед міфічних героїв найвідомішими є Прометей, котрий приніс людям вогонь і навчив їх різних ремесел; Геракл, що здійснив багато славних подвигів; Тесей, який здолав страшного Мінотавра в Лабіринті; Персей, котрий знищив морське страховисько і врятував красуню Андромеду; Ахілл, Гектор, Одіссей, Паріс та інші герої міфів про Троянську війну.
Образами грецької міфології починається галерея вічних образів у світовому мистецтві й літературі.
Основні тематичні групи грецьких міфів
- Міфи про створення і будову світу.
- Міфи, які пояснюють явища природи.
- Міфи про діяння богів.
- Міфи про подвиги героїв.
- Міфи про кінець світу.
- Міфи про певні події (наприклад, про Троянську війну, походи аргонавтів тощо).
Де розташований Олімп і хто там жив?
Олімп — найвища гора (2911 м) у Греції. За уявленнями давніх греків, там жили боги, котрі скеровували життя світу і людей. Наймогутнішим із них був Зевс, який керував небесними явищами, тому нерідко його зображують із блискавками в руці. Він — верховний правитель, володар неба і землі, цар богів і людей. Посейдон — брат Зевса, володар морів і океанів, покровитель мореплавства. Деметра — сестра і дружина Зевса, богиня хліборобства та родючості, покровителька шлюбу. Гера — сестра Зевса, його дружина після Деметри, богиня родинного щастя, подружнього кохання. Афіна — дочка Зевса, богиня мудрості, військових наук, справедливості. Гермес — син Зевса, вісник Зевса і богів, покровитель мандрівників, купців, торговців. Афродіта — дочка Зевса, богиня кохання і вроди.
Українські міфи
В українських міфах закарбовано тісний зв’язок людини з природою, обожнення природних явищ, небесних світил, річок, лісів тощо. Багатобожжя (поклоніння різним богам) визначало світогляд і вірування українців до прийняття християнства. Творцем Всесвіту, богом над богами для наших предків був Род. Владикою світу, богом світла і небесного вогню вважали Сварога. Перун був богом блискавок і грому, пробуджував навесні землю до життя й запліднював її дощами. Син Сварога Даждьбог — бог жнив, родючості й сонячного світла. Хоре — бог сонця, Лада — богиня кохання, а Велес — бог достатку і скотарства. В українських міфах знайшли відображення умови життя наших пращурів. Наприклад, колесо вважали втіленням влади Сонця, вічного коловороту природи та захистом від нечистої сили. Дідух (сніп) уособлював дух поля, бога Сонця та душі померлих предків, які оберігають земне життя. Коровай здавна був жертовним хлібом богові Сонця, а тому мав круглу форму, втілював силу природи, плодючості.
Міф про титана Прометея
Прометей (із грецької — провидець) був титаном, сином титана Япета й німфи Клімени (у варіантах — Феміди, Асії). У грецькій міфології титанами називають божества старшого покоління, а в переносному значенні — людей виняткового розуму й таланту. Прометей допоміг Зевсові здобути владу над світом. Під час суперечки про зменшення жертв богам Прометей став на бік людей, які потерпали від голоду й були безсилі проти могутніх олімпійців. Розгніваний Зевс забрав у людей вогонь. Однак Прометей викрав його з Олімпу й приніс людям у тростинці (це відгомін прадавнього способу видобування вогню тертям шматків дерева). Так людський рід було врятовано від голоду й холоду. За нескореність Зевс звелів покарати Прометея жорстоким способом. Але Прометей був непохитним і став символом незламності духу.
