Напишіть есе в художньому стилі (5–10 речень) на одну з поданих тем. Використайте щонайменше два активні дієприкметники.
Світ слова
У світі слова панує магія. Кожен читач книги занурюється в інший світ, де живуть мрії і відчуття. Письменник оживляє героїв на сторінках, даруючи їм голоси і думки. Цей світ безмежний і кожен раз відкриває нові горизонти для тих, хто вміє слухати і відчувати.
***
Світ слова — це така штука, де є купа всього, що можна читати. Хтось, пишучий книги, вкладає в них свої думки, а читаючі люди знаходять у цьому всьому щось своє. Ті, що створюють тексти, наче творять магію, а читаючі їх люди вивчають нові світи. Іноді слова просто пливуть, як вода, і ти вже не розумієш, де кінець. Але це прикольно, бо можна уявити всяке і не нудьгувати. А ще, слова — це як вікно в інший світ, де все цікаво.
Натхнення
Натхнення приходить, як вітер, раптово і неочікувано. Воно торкається душі, мов промінь сонця, і ті, що пишуть вірші або малюють картини, починають творити. Відчуваючий натхнення, створює щось унікальне, даруючи світу частинку своєї душі.
***
Натхнення — це коли тобі раптом хочеться щось зробити. От сидиш, нічого не робиш, а тут бах — і ти вже пишеше щось або малюєш. Це як вітер, що дме в голову і змушує працювати. Люди, що мають натхнення, часто творять, і це навіть виходить. Але буває, що натхнення нема, і тоді нічого не виходить. Воно приходить і йде, коли йому заманеться, і ти не знаєш, коли чекати.
Народна пісня
Народна пісня живе в серці кожного українця. Співаючи ці мелодії, ми відчуваємо зв’язок з предками, які також співали, працюючи в полі або відпочиваючи після важкого дня. Виконуючий пісню, передає її енергію і силу, зберігаючи наші традиції живими.
***
Народна пісня — річ, що всім подобається. Люди, співаючі її, наче переносяться в минуле, де все було інакше. Виконуючі пісні передають старі історії і почуття, що були у наших предків. Це як коли ти щось знаєш, але не пам’ятаєш звідки. Такі пісні зберігаються в душі народу, і кожен співаючий їх додає щось своє. І ще, вони завжди актуальні, бо люди не змінюються.
На крилах історії
Історія несе нас на своїх крилах через століття. Літаючий час залишає сліди на скрижалях, і ми, вивчаючи її, відкриваємо для себе минулі події і дії великих людей. Ті, хто записує ці події, дарують нам можливість заглянути в минуле і зрозуміти, хто ми є.
***
Історія несе нас на своїх крилах крізь час. Летючий час залишає свій слід, і ми, вивчаючи історію, відкриваємо для себе багато цікавого. Люди, записуючі події, допомагають нам зрозуміти, що було раніше і чому це важливо. Всі ті події, про які ми читаємо, колись були реальністю. Історія — це як велика книга, де кожен пише свій розділ. А ми, вивчаючі її, наче мандруємо крізь час.
Куди поспішали хмари
Хмари, рухаючись по небу, здаються вічно поспішаючими. Можливо, вони поспішають назустріч заходу сонця, несучи з собою відблиски сонячного світла. Глядячи на них, ми уявляємо, як далеко вони можуть пролетіти, залишаючи за собою мрії і думки людей, що на них дивляться.
***
Хмари завжди кудись поспішають, наче у них є справи. Летючи по небу, вони здаються дуже зайнятими. Можливо, вони поспішають на інший кінець світу, де їх чекає щось важливе. Дивлячись на них, ми уявляємо, що вони несуть з собою якісь секрети. Люди, що спостерігають за хмарами, часто мріють про далекі краї. І хоча ми не знаємо, куди вони летять, це завжди виглядає захопливо.