Держава і суспільство. Історія – 6 клас. Бандровський

§13. Держава і суспільство

Міркуємо
Роздивіться ілюстрацію. Про що свідчить факт запису законів Давньої Вавилонії? Навіщо цар наказав викарбувати закони на камені? Чому царя й бога зображено поряд і чому бог сидить, а цар – стоїть? Прокоментуйте одне з перших речень пам’ятки: «Щоб сильний не ображав слабкого, щоб була справедливість і до сироти, і до вдовиці, щоб був суд у країні, щоб ухвалювалися справедливі вироки, я викарбував…».

1. Що визначало розвиток держав Давнього Сходу?

Перші цивілізації – Єгипет, Шумер, Вавилон, Індська держава та держава Шан – існували як монархії особливого типу, які історики називають східними деспотіями. За такої форми правління влада правителя поширюється на все, що є і відбувається в країні. У Єгипті це, приміром, спорудження каналів та загат на берегах річок. Проте найприкметнішою ознакою східних деспотій є те, що правителя – царя, фараона, імператора – сприймають як бога або намісника бога на землі.

У II-І тис. до н. е. держави почали виникати і в інших племен, які населяли Передню Азію й здебільшого ворогували між собою. У цій боротьбі перед вела Ассирія – держава з центром у місті Ашшур, яке виникло в першій половині III тис. до н. е. у Північному Межиріччі, на правому березі річки Тигр. Завдяки чисельному війську, яке складалося з професійних воїнів, Ассирія до кінця X ст. до н. е. встановила панування в Північному Межиріччі і стала однією з наймогутніших держав. Збільшивши свою територію в кілька разів, Ассирія в середині VIII ст. до н. е. стала першою імперією. Щоправда, тримати в покорі велику кількість народів було досить складно, тому й проіснувала вона лише два століття і в 612 р. занепала.

Імперія – велика держава з монархічним правлінням, утворена внаслідок завоювання інших держав. Основна особливість імперій – це контроль над захопленою територією, здійснюваний здебільшого насильницькими діями – грабунками, визиском або переселенням народів, нищенням культурного надбання, релігійних споруд і святинь.

Подібно до войовничої Ассирії свою державу творили і перси. Назва перси походить від області Парса неподалік Перської затоки, де на початку І тис. до н. е. оселилися ці племена. Тривалий час перси перебували в залежності від Ассирії, але після її занепаду створили в 550 р. до н. е. власну державу, ступивши на шлях завоювань. З часом володіння Персії сягали кордонів Індії на сході та Середземного моря на заході. Та на відміну від ассирійців, володарі Перської імперії для утримання підкорених земель покладалися не так на силу зброї, як на організацію системи влади. За царювання Дарія І (522-486 рр.) країну, яка охоплювала землі майже 70 народів, було поділено на 20 округів – сатрапій на чолі з правителями – сатрапами («охоронцями царства»). Вони чинили суд, збирали податки і наглядали за виконанням розпоряджень царя. Та це не убезпечило державу від повстань на завойованих землях, зокрема в Єгипті та Вавилоні. У 330 р. до н. е. Перська імперія занепала під ударами Александра Македонського.

Інакше розвивалися народи, які, контактуючи з деспотіями та імперіями, шукали внутрішні можливості для розвитку. Такими народами були фінікійці та євреї.

Фінікійці завдяки розвиненому мореплавству налагодити міжнародну торгівлю, що приносило чималі прибутки. Вони відкрили нові землі, багаті на срібло, згодом знайшли олово, яке у сплаві з міддю давало бронзу – «метал війни», з якого виготовляли панцирі й мечі. Квітучі міста-держави Фінікії приваблювали чужоземців, які оселялися там, що сприяло зростанню населення. Згодом фінікійці почали масово переселятися на неосвоєні землі, закладати нові міста. Таке переселення називають колонізацією, а міста, які заснували переселенці, – колоніями. Найвідомішою фінікійською колонією було місто Карфаген у Північній Африці, яке в IX ст. до н. е. заклали вихідці з Тіра. Воно проіснувало найдовше і навіть пережило свою метрополію – так називають місто або країну, які заснували колонію.

У середині XI ст. до н. е. на землях Палестини, що в південній частині Східного Середземномор’я, утворилося Ізраїльсько-Юдейське царство. Історію євреїв викладено в Біблії, у Старому Завіті. Євреї ревно плекали свої релігійні традиції, в основі яких лежала віра в єдиного бога Ягве. Найвідомішим правителем Ізраїльсько-Юдейського царства був цар Соломон, який правив близько 965-935 рр. до н. е. Соломон уславився своєю мудрістю та намаганням зміцнити державу не за допомогою зброї, а завдяки дипломатії та торгівлі.

Які спільні ознаки притаманні державам, що їх історики визначають як східні деспотії? Які держави називають імперіями? Коли і де виникла перша імперія? Схарактеризуйте за картами «Ассирійське царство» та «Перське царство» (знайдете їх на форзаці підручника) напрямки, за якими зростали території найдавніших імперій – Ассирії та Персії. Як ви думаєте, чому ці держави занепали? У чому унікальність держав, що їх створили фінікійці та євреї?

Обговорюємо
Прочитайте замітку. На підставі ознак, викладених у тексті пункту 1, та наведених нижче фактів доведіть, що давньоєгипетська держава була деспотією. Чому піраміда є уособленням не лише влади фараона, а й суспільства загалом?

Державу в Єгипті очолювали царі, яких греки пізніше назвали фараонами. Фараон був верховним суддею, командував військом. Лише він ухвалював рішення розпочати війну, побудувати зрошувальну систему чи палац тощо. Коли фараон помирав, його підлеглі дбали про безсмертя душі свого володаря.

Гробницями фараонів були піраміди. Першу піраміду споруджено близько 2650 р. до н. е. для фараона Джосера, а найбільшу – для фараона Хеопса (Хуфу). Утім, піраміди дають можливість уявити, як було організоване все єгипетське суспільство. Місце фараона – на верхівці суспільної піраміди. Вищі щаблі посідали вельможі – знатні й заможні люди, які допомагали фараонові керувати державою. Найвпливовішим з них був візир, який очолював державну адміністрацію. Досить впливовими були й жерці.

Нижче на щаблях суспільної піраміди розташовувалися писарі, рахівники, контролери, а також скульптори, архітектори, художники й лікарі. Більшість населення була землеробами та ремісниками. З них стягували податки – обов’язкові платежі на користь держави. Крім того, землероби й ремісники виконували повинності – усілякі роботи з будівництва та лагодження дамб, спорудження палаців, храмів та гробниць.

У Давньому Єгипті були також невільники – раби, яких можна було купити та продати, оскільки їх уважали власністю господаря. Рабів мали тільки заможні єгиптяни.

Досліджуємо
Прочитайте фрагменти законів царя Хаммурапі. Чому цар зацікавлений у збереженні дамб і дбає про добробут селян? Про який різновид рабства дізналися із законів? Чому поява писаних законів є однією з ознак держави?

…Якщо чоловік не зміцнив греблю на своїй землі і вода прорвала греблю, затопивши поля сусідів, він має відшкодувати сусідам збитки. Якщо йому нема чим платити, слід продати все його майно та його самого, а отримане срібло хай сусіди розділять між собою.

Якщо чоловік має борг і продав за срібло чи віддав у боргове рабство чи свою дружину, чи сина, чи дочку, то вони повинні служити в домі їхнього покупця або позикодавця З роки, на четвертий рік їх мають відпустити на волю. Якщо раба чи рабиню він віддав у боргове рабство, то їх може бути продано за срібло.

2. У чому своєрідність давньоіндійського суспільства?

У давнину Індію називали Ар’явартою – «країною аріїв», племена яких прийшли на землі Індії з Ірану близько 1500 р. до н. е. З аріями в індійському суспільстві утвердився поділ на варни – так називали великі групи людей із чітко визначеними правами та становищем. Варн було чотири: брахмани – члени жрецьких родів, кшатрії – члени царських родин та військова знать, вайш’ї – вільні члени громади (переважно селяни, торговці). Четверта варна – шудри (неповноправні) – розорені співплемінники та нащадки підкореного доарійського населення, дрібні ремісники тощо, зобов’язані служити першим трьом варнам.

Належність до будь-якої варни визначалася походженням: син брахмана міг бути лише брахманом, а син шудри міг належати тільки до варни шудр. Шлюби між представниками різних варн були заборонені. Жителі Індії вважали, що брахмани постали з вуст верховного божества Брахми, кшатрії – з рук, вайш’ї – зі стегон, а шудри – зі стоп.

Люди, які належали до однієї варни, вели однаковий спосіб життя, будували схожі житла, споживали однакову їжу. Пізніше в межах варн та разом з ними почали виникати касти, які об’єднували людей переважно однієї професії. Діти належали до касти батьків.

Як ви вважаєте, навіщо був потрібний поділ індійців на варни та касти? Чи впливав він на буденне життя індійців? Як саме? Чи міг поділ на варни та касти зумовити занепад індійської цивілізації? Чому?

Пізнайкам
Перегляньте відео та поділіться в загальному колі інформацією про норми з законів Хаммурапі, про які довідалися. Спираючись на побачене, поділіться припущеннями, як постали ці закони. Як ви думаєте, чому вавилонський володар у складних справах волів покладатися на силу стихії, аби тільки не залишити її не розв’язаною?

Скориставшись уявним мікрофоном, завершіть речення: На сьогоднішньому уроці я поглибив/поглибила уявлення про… дізнався/дізналася про… замислився/замислилася про…

1. Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
2. Витлумачте поняття: держава, влада фараона, піраміди, закони Хаммурапі, імперія, варни, касти.
3. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/UCUQ2X4 та виконайте завдання онлайн.

🏠 Скориставшись додатковою інформацією довідайтеся докладніше про одну з держав Давнього Сходу. Узагальніть відомості про неї у вірші-сенкані, записавши:

1. назву держави, якій присвячено вірш;
2. два прикметники, якими можна її схарактеризувати;
3. три дієслова, доречні в розповіді про цю державу;
4. речення, яке передає ваше ставлення до описуваного;
5. слово – синонім чи антонім – до поняття, що записане в першому рядку.

Зміст