§27. Давня Спарта – олігархічна держава
Міркуємо
Роздивіться ілюстрації. Чим відрізняється зображення жінок на давньогрецьких пам’ятках? Які уявлення про життя та суспільні ролі жінок вони передають? Чим привертає увагу скульптурне зображення спартанської дівчини? Про які особливості життя в давній Спарті можна зробити висновок на підставі пам’ятки? Пофантазуйте, яким би міг бути діалог зображених жінок (запишіть 2-3 репліки цієї розмови).
1. Коли та як постала Спартанська держава й що визначало її розвиток?
У IX ст. до н. е. на півострові Пелопоннес в області Лаконія дорійці заснували кілька поселень. Згодом вони остаточно підкорили місцеві ахейські племена, а в VII ст. до н. е. приєднали до своїх володінь сусідню область Мессенію. Під час двох Мессенських війн і склалося державне утворення, що дістало назву Лакедемон (Спарта). Підкорене населення в 5-6 разів було більшим за спартанську громаду, тому основним завданням дорійців-спартіатів було збереження панування.
Давньогрецькі історики та письменники віддають славу творця спартанських законів легендарному мудрецю Лікургові. За законами Лікурга, спартанський поліс очолювала рада старійшин (герусія) із 28 осіб віком понад 60 років. До складу ради належали також двоє царів (яких обирали з дорійського та ахейського родів), віком понад 30 років, які командували армією. Царська влада в Спарті була спадковою, а старійшин (геронтів) вибирали з числа спартанської знаті і правили вони довічно.
Спартіати – повноправні громадяни Давньої Спарти.
Рішення старійшин затверджували на народних зборах. Народ міг лише схвалювати або відхиляти пропозиції старійшин і царів, однак у питаннях війни чи миру влада належала народним зборам. Щоправда, герусія могла відхилити ухвалу та розпустити народні збори, якщо вважала їх з якихось причин неправильними. Таку організацію влади називають олігархією, що означає «влада небагатьох».
Герусія могла своїм рішення засудити до страти, вигнати з країни, позбавити громадянських прав, а то й піддати суду спартанських царів. Не менш авторитетним органом Спартанської держави була колегія з п’яти ефорів («наглядачів»). Їх обирали один раз на рік з-поміж усіх спартіатів, а не з вузького кола спартанської аристократії, як це було з геронтами. Саме ефори повинні були не допустити посилення царської влади і переростання спартанської олігархії в монархію.
Незважаючи на олігархічний характер Спарти, рівність усіх громадян була гарантована законом. Усю землю було поділено на 10 тис. однакових наділів, які обробляли державні раби-ілоти. Кожен власник такого наділу отримував від них податок продуктами (апофору). Зброю та продукти ремесла виготовляли періеки – жителі невеликих приморських міст, що не були вільними, проте мали право займатися ремеслами та торгівлею.
Як виникла Спарта? Скориставшись картою на с. 88, визначте, де розташовані грецькі області Лаконія та Мессенія. Хто і як здійснював державне управління у Спарті? Чому управління Спартанською державою називають олігархічним? Чим державне управління Спарти відрізнялося від Афін?
Обговорюємо
Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта – єдине місто у світі, де діяло прислів’я, що багатство сліпе і лежить неживе й нерухоме, як на картині». Проаналізуйте джерело за запитаннями: 1. Чому із запровадженням нової «монети», за словами Плутарха, у країні зникла злочинність? 2. Для чого в Спарті було запроваджено спільне харчування спартіатів? 3. Як нововведення Лікурга вплинули на побут спартанців?
…Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, Лікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету, наказавши використовувати лише залізну, але й тій за її великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, – так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення – вози. Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту… Не було в Спарті й торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах.
2. Яким було буденне життя спартіатів?
Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Спартіатам було заборонено без потреби виїздити за межі поліса, теревенити й розголошувати зміст навіть побутових розмов.
Для того щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі чоловіки. Останнє можна було здійснити тільки після того, як чоловіку виповниться 30 років. Якщо хоч один із членів їдальні голосував проти, то кандидата не приймали.
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім’ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки громади ці загони не утримували. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Спартанські дівчата мусили бути дужими, здоровими й витривалими. Вони займалися бігом, боротьбою, кидали списа. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Що визначало буденне життя спартіатів? Чого вони прагнули навчити дітей? Які уявлення про виховання дітей вважаєте слушними? З чим не можете погодитися?
Досліджуємо
Про які подробиці виховання спартанців довідуємося з розповіді Плутарха? Чому спартанці так суворо виховували своїх дітей? Скориставшись уривком із твору Плутарха, поясніть походження висловів спартанське виховання та лаконічна мова.
…Лікург позабирав семилітніх дітей, об’єднав їх у загони й виховував їх спільно, привчав до спільних ігор і навчання. На чолі загонів він ставив найкмітливішого й найхоробрішого в бійках. Діти в усьому брали з нього приклад, виконували його накази, зносили покарання, відтак усе навчання полягало в тому, щоб виховувати в дітях покірливість. Читання та письма вони вчилися тільки в межах необхідності. Виховання полягало в тому, щоб навчити безвідмовно коритися, терпляче зносити негаразди й перемагати супротивника.
Виховання старших було ще суворішим, їх стригли коротко, привчали ходити босоніж і грати голими. Коли вони досягали 12 років, хлопці переставали носити хітон, одержуючи раз на рік гіматій, ходили брудними, не вмивалися й не змащували нічим тіло, за винятком декількох днів на рік, коли їм дозволялося користуватися всім цим.
Дітей привчали висловлюватися гостро, але дотепно й небагатьма словами. Лікург вважав, що й кілька простих слів повинні мати глибокий зміст. Примушуючи дітей довго мовчати, він навчав їх давати влучні, глибокодумні відповіді… Сам Лікург, коли в нього хтось став вимагати, щоб він запровадив у державі демократію, відповів: «Запровадь спочатку демократію у своєму домі».
Скориставшись розповіддю грецького історика Ксенофонта, поясніть, чим виховання спартанців відрізнялося від того, про яке йдеться в уривку.
Хітон – довга натільна сорочка без рукавів.
Гіматій – верхній одяг у вигляді шматка тканини, який одягали поверх хітона.
Палестра – приватна гімнастична школа. Такі школи мали відкриті майданчики, бігові доріжки, гімнастичні зали, басейни.
…Зазвичай ті елліни, які про себе кажуть, що добре виховують своїх дітей, як тільки їхні діти почнуть розуміти, що до них говорять, негайно приставляють до них педагогів – своїх слуг і відправляють до вчителів учитися грамоти, музики та на заняття в палестрі. Водночас ноги їх зманіжують взуттям, і все тіло безліччю одягу, а що стосується їжі, то мірою для них уважають їхній шлунок.
Пізнайкам
Прослухайте вірш давньогрецького поета Тіртея. Поділіться в загальному колі рядками з поезії Тіртея, які суголосні настановам спартіатів. Чому Афіни та Спарта сперечалися про походження поета? Скориставшись додатковими джерелами інформації, довідайтеся про легенду з приводу цієї суперечки.
Поверніться до завдання, яке виконували на початку уроку, складаючи діалог між зображеними на ілюстраціях давньогрецькими жінками. Щоб ви додали до розмови на підставі опрацьованого на уроці матеріалу? У чому помилилися у своїх припущеннях, а щодо чого мали рацію?
- Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
- Витлумачте поняття, назву та пов’язане з ними ім’я: олігархія, Спарта, Лікург.
- Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/xVgzKoT та виконайте завдання онлайн.
🏠 Роздивіться ілюстрацію. Джерела свідчать, що перед битвами спартанці вдягали плащі здебільшого червоного кольору. Поміркуйте чому. Напишіть листа від спартанця до афінянина, у якому він розповідає про свій вишкіл.
